Viewing 2 posts - 1 through 2 (of 2 total)
  • Автор
    Записи
  • #80
    Taras
    Хранитель

    Круто – бути звичайним, і за мати свої особисті переконання, а не релігійним фанатиком, не зраджувати, не блудити, не вбивати, не засмучуватися, не створювати собі кумірів…
    Круто – бути бережливим до людей…
    Круто – засипати і пробуджуватися в чистій постелі після важкого дня…
    Круто – не залишати на-одинці в біді…
    Круто – оцінювати не по зовнішньому лоску, а по благородству душі…
    Круто – підняти дітей не тільки на рівні не голодніта та одіті, а ще підтримати їх у становленні особистості …
    Круто – стояти, обнявшись, до ранку на прохолодній набережній…
    Круто – зустрічатися після розлуки, і розуміти, що нічого не закінчилося…
    Круто – жити поряд з другом без ударіву спину та без підлості…
    Круто – робити щось, від чого тіло пробирають мурашки радості до кінчиків пальців…
    Круто – танцювати босим на опівночі у кухні…
    Круто – знати, що немає тих, для кого ти джерело прикрощів та болі…
    Круто – бути у саметаким, яким ти став після мільйонів кілометрів печалі, без нарікань на мішечки під очима, зморшками на лиці, та інших рваних шрамів…
    Круто – піднятися після поразки і жити далі, не завантажувати себе міхами злоби та схемами помсти, і не змагаючись з переможцем…
    Круто — мати свої улюдені вподобання та ненавязувати їх іншим
    Круто — примиритися із своїм сьогоденням, своїм реальним станом речей та робити кожного щось маленьке, якусь маленьку справу, – для його покращення.
    Круто — що-дня робити одну добру справу, дотримуючись умови, що про це ніхто не дізниється. А якщо хтось дізнався, – то це не буде рахуватися

    #81
    Taras
    Хранитель

    Життя – це як подорож поїздом.
    З великою кількістю зупинок , зміною маршрутів і навіть аварій.
    З народження ми сідаємо в поїзд з нашими батьками і думаємо, що будемо в цій поїздці з ними завжди. Але одного разу вони виходять, а ми продовжуємо подорож без них.
    Час іде, в вагон підсідають інші люди. Деякі стануть дуже важливими для нас, можливо, навіть залишаться до самого кінця поїздки. Хтось буде виходити з вагону, назавжди залишаючи поряд з нами пусте сидіння. А хтось — щезне на станціях настільки непомітно, що ми навіть не помітимо, що на їх місцях сидять вже інші люди.
    Ця поїздка буде повна радості, суму, чекань, надій, зрад, прощень, розчарувань, захоплень, вітань і прощань. В якісь моменти ми будемо думати про те, щоб нажати на стоп-кран, або пересісти в інший вагон, а часом будемо із задоволенням дивитись у вікно і цікавитись новими ввійшовшими пасажирами.
    Головна таємниця поїздки: ми не знаємо, на якій станції нам прийдеться зійти. Потрібно просто насолоджуватися поїздкою самим і робити її комфортною для пасажирів, які сидять поруч.
    Це важливо . Адже, коли ми досягнемо своєї кінцевої станції, потрібно, щоб люди, які продовжать дорогу, відчували, що наше місце опустіло, і у них залишились чудові спогади про того, хто тут тільки що сидів…
    Марк Ентоні

Viewing 2 posts - 1 through 2 (of 2 total)
  • Вибачте , ви повинні увійти в систему , щоб відповісти в темі .